Ольга Рапай-Маркіш

Ольга Рапай-Маркіш (01.08.1929 – 01.02.2012) — видатна українська скульпторка, керамістка та яскрава представниця покоління шістдесятників. Народилася в Харкові у родині відомого єврейського поета Переца Маркіша та філологині Зінаїди Йоффе. Попри надзвичайно складну біографію — розстріл батька і вітчима, арешт матері та власне заслання до Сибіру як «дочки ворогів народу» — вона створила у своєму мистецтві дивовижно світлий, життєрадісний і гармонійний світ. Здобувши освіту на скульптурному факультеті Київського державного художнього інституту (1956), Рапай розпочала кар'єру на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Протягом одинадцяти років вона розробляла там ескізи для малої фарфорової пластики, створивши знакові фігурки циркачів, дівчат-пляжниць, танцівниць і героїв українського фольклору, які сьогодні вважаються визнаною класикою українського фарфору.

У 1967 році художниця свідомо покинула масове заводське виробництво, щоб повністю присвятити себе монументально-декоративній кераміці та роботі з архітектурним простором. Вона реалізувала понад 15 масштабних об'єктів у Києві. Серед її найвідоміших проєктів — розкішний казковий світ в інтер'єрах Національної бібліотеки України для дітей, оздоблення фасадів Будинку національних творчих колективів, просторові композиції в інститутах фізіології та ботаніки, а також оформлення готелів «Славутич» і «Братислава». Особливістю авторського методу мисткині було те, що вона принципово відмовлялася від стандартизованих форм для тиражування: кожну деталь своїх величезних керамічних панно вона власноруч виліплювала та розписувала, роблячи їх абсолютно унікальними.

Візуальній мові Ольги Рапай притаманний глибокий синтез культур: у її композиціях традиції українського наївного мистецтва та бароко органічно переплітаються з єврейськими мотивами (зображеннями левів, оленів і квітів, подібних до розписів у старовинних синагогах), а також античністю та міфологією. Улюбленими героями її скульптур часто ставали скоморохи, арлекіни та міми в масках, що відображало її інтерес до філософії карнавалу. Сьогодні монументальна та станкова спадщина авторки високо цінується колекціонерами: нещодавно її скульптура «Арлекін та П'єро» була продана на київському аукціоні за рекордні 35 тисяч доларів, встановивши історичний максимум для української кераміки. Твори мисткині зберігаються у провідних інституціях, зокрема в Національному художньому музеї України та Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.