Жанна Кадирова

Жанна Кадирова (народилася 07.07.1981 року) — видатна сучасна українська художниця та скульпторка, яка живе і працює в Києві. Здобувши фахову освіту на відділенні скульптури Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка, вона розпочала свій творчий шлях на початку 2000-х і стала однією з ключових учасниць групи «Р.Е.П.», що виникла під час Помаранчевої революції 2004 року. У своїй практиці Кадирова працює з широким спектром медіа — скульптурою, мозаїкою, фотографією, відео та інсталяцією, експериментуючи з нетиповими та «будівельними» матеріалами, такими як кахлі, асфальт, бетон, цегла й природне каміння. Її мистецтво глибоко занурене у дослідження соціальних, історичних та урбаністичних тем, а також у взаємодію з архітектурним спадком і публічним простором.

З початком російсько-української війни та особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року фокус творчості мисткині повністю змістився на осмислення воєнного досвіду України. Перебуваючи в евакуації на Закарпатті, вона створила свій знаковий проєкт «Паляниця». Художниця нарізала річкове каміння, надавши йому форми традиційного українського хліба, що став символом опору та мовним паролем під час війни. Ці кам'яні роботи продавалися на вагу, а всі виручені кошти — понад пів мільйона євро — були спрямовані на потреби українського війська. Серед інших вагомих проєктів воєнного часу: «Інструмент» (орган, труби якого замінені розірваними снарядами) та скульптура «Оригамі Олень», евакуйована зі зруйнованого постаменту в Покровську як метафора втраченого дому та невиконаних міжнародних гарантій безпеки.

Сьогодні Жанна Кадирова визнана однією з найвпливовіших українських мисткинь у світі, яка використовує свою міжнародну присутність для розповіді правди про війну. Вона веде надзвичайно активну виставкову діяльність, а в 2026 році представила Україну на 61-й Венеційській бієнале. Твори Жанни зберігаються в численних престижних публічних колекціях, серед яких Центр Жоржа Помпіду (Париж), Музей Людвіга (Кельн), Музей сучасного мистецтва у Варшаві та провідних українських інституціях. Її видатний внесок у мистецтво відзначено багатьма нагородами: премією імені Казимира Малевича, PinchukArtCentre Prize, а у 2025 році вона здобула Національну премію України імені Тараса Шевченка у номінації «Візуальне мистецтво» за виставку «Траєкторії польотів».